1026571
Лікарі здобудуть наступні навички:
1. Інтерпретувати результати високочутливих тропонінових тестів (hs-cTn) у контексті клінічної картини.
2. Застосовувати Четверте універсальне визначення інфаркту міокарда для верифікації діагнозу.
3. Диференціювати гостре пошкодження міокарда від хронічного та розрізняти ішемічні та неішемічні причини.
4. Розробляти діагностичний алгоритм для пацієнтів з підвищеним тропоніном без ознак гострого коронарного синдрому.
5. Оцінювати роль інших біомаркерів (наприклад, натрійуретичних пептидів) у стратифікації ризику.
6. Визначати покази до додаткових інструментальних досліджень (ЕхоКГ, КТ-ангіографія, МРТ серця) при неоднозначних клінічних випадках.
7. Ідентифікувати стани, що імітують інфаркт міокарда (міокардит, ТЕЛА, сепсис, ХНН), на основі лабораторних та клінічних даних.
8. Застосовувати швидкі діагностичні протоколи (0/1-годинний, 0/2-годинний) для прийняття рішень у відділенні невідкладної допомоги.
Підвищення тропоніну та інфаркт міокарда — дві клінічні реалії, що нерідко розглядаються як синоніми, однак сучасна кардіологія вимагає значно тонішого підходу до їх диференціації. Цей онлайн-курс розроблений для лікарів, які щодня стикаються з інтерпретацією лабораторних даних і прагнуть приймати обґрунтовані клінічні рішення в умовах діагностичної невизначеності.

Висока чутливість сучасних тропонінових тестів (hs-cTn) створює серйозні виклики диференційної діагностики у повсякденній клінічній практиці. З одного боку, впровадження високочутливих аналізів дозволило виявляти ушкодження міокарда на ранніх етапах і суттєво скоротити час до прийняття рішення про реперфузію. З іншого — зросла кількість «хибно позитивних» випадків, коли підвищення тропоніну зумовлене не атеросклеротичним розривом бляшки, а зовсім іншими механізмами: перевантаженням тиском, запаленням, нирковою недостатністю чи системним стресом.
Згідно з Четвертим універсальним визначенням інфаркту міокарда (Fourth Universal Definition of Myocardial Infarction), діагноз ІМ вимагає не лише зростання або зниження рівня hs-cTn, а обов’язкової наявності клінічних ознак гострої ішемії. Це принципова зміна парадигми, яку має засвоїти кожен лікар, що працює у відділенні невідкладної допомоги, кардіологічному або терапевтичному стаціонарі.
Алгоритми швидкої стратифікації ризику 0/1h та 0/2h, рекомендовані ESC (Європейським товариством кардіологів), дозволяють протягом 1–2 годин надійно виключити або підтвердити ГІМ з використанням серійних вимірювань hs-cTn. Однак їх коректне застосування передбачає глибоке розуміння як аналітичних характеристик тест-систем, так і клінічного контексту пацієнта.
Після проходження курсу лікар набуде таких компетентностей:
1. Інтерпретація результатів hs-cTn у клінічному контексті.
Лікар навчиться розглядати абсолютні значення hs-cTn та їхню динаміку (дельта-тропонін) у поєднанні з анамнезом, симптоматикою та часом початку болю. Окрему увагу приділено 99-му перцентилю, його гендерним і віковим відмінностям, а також залежності від конкретної тест-системи.
2. Застосування Четвертого універсального визначення ІМ.
Курс детально розкриває критерії розмежування гострого інфаркту міокарда 1-го та 2-го типу, гострого пошкодження міокарда (acute myocardial injury) та хронічного підвищення тропоніну. Розуміння цих категорій є ключовим для правильного кодування та лікувальної тактики.
3. Диференціація гострого та хронічного пошкодження міокарда.
Лікар засвоїть алгоритм розрізнення стабільно підвищеного рівня тропоніну (характерного для ХХН, гіпертрофії ЛШ) від гострого кінетичного підйому — критерію справжнього ГІМ. Особливу увагу приділено пацієнтам із супутніми захворюваннями, у яких «фонове» підвищення hs-cTn ускладнює діагностику.
4. Побудова діагностичного алгоритму при тропонін-позитивних пацієнтах без ГКС.
Лікар опанує покроковий алгоритм обстеження хворого з підвищеним тропоніном і нетиповою клінікою. Курс охоплює диференційний ряд: міокардит, ТЕЛА, сепсис, кардіоміопатія Такоцубо, гостра серцева недостатність, аорторозшарування.
5. Роль натрійуретичних пептидів та D-димеру в стратифікації ризику.
Застосування BNP та NT-proBNP дозволяє оцінити гемодинамічне навантаження та ступінь дисфункції ЛШ. D-димер є ключовим маркером у виключенні ТЕЛА. Курс навчить лікаря вибудовувати мультимаркерний діагностичний підхід.
6. Показання до інструментальної діагностики при неоднозначних випадках.
Ехокардіографія, КТ-ангіографія коронарних артерій та МРТ серця мають чіткі показання в алгоритмі обстеження при підвищеному тропоніні. Лікар навчиться визначати оптимальний інструментальний метод залежно від клінічного сценарію та ресурсів закладу.
7. Розпізнавання станів-«імітаторів» ІМ.
Міокардит, ТЕЛА, сепсис-індукована кардіоміопатія та хронічна хвороба нирок — стани, які регулярно маскуються під гострий коронарний синдром. Курс надає чіткі клінічні та лабораторні маркери для їх своєчасного виявлення.
8. Застосування протоколів 0/1h та 0/2h у відділенні невідкладної допомоги.
Лікар опанує практичне використання швидких діагностичних протоколів ESC із серійними вимірами hs-cTn. Засвоєння цих алгоритмів дозволяє безпечно виписати пацієнта з низьким ризиком або максимально швидко скерувати на інвазивне обстеження.
Курс розроблено для кардіологів, терапевтів, лікарів відділень невідкладної допомоги та сімейних лікарів, які прагнуть підвищити клінічну компетентність у галузі біомаркерної діагностики. Навчання дає НМО-бали для безперервного професійного розвитку відповідно до вимог МОЗ України.
Для комплексного розуміння кардіологічних невідкладних станів рекомендуємо також ознайомитися з такими матеріалами:
Джерела та рекомендована література: Клінічні алгоритми інтерпретації підвищення тропоніну базуються на Четвертому Універсальному Визначенні Інфаркту Міокарда (ESC/ACC/AHA, 2018) та сучасних даних щодо hs-cTn.