Лікарі здобудуть наступні навички:
1. Застосування валідованих шкал (SCORE2, SCORE2-OP) для стратифікації кардіоваскулярного ризику.
2. Алгоритмізація процесу первинного скринінгу на ХКС: від збору анамнезу та фізикального обстеження до призначення базових досліджень.
3. Інтерпретація результатів ЕКГ у стані спокою для виявлення ознак ішемії міокарда або перенесеного інфаркту.
4. Визначення показань та інтерпретація ліпідограми і рівня глікованого гемоглобіну в контексті скринінгу ХКС.
5. Формулювання обґрунтованих показань для направлення пацієнта на консультацію до кардіолога для дообстеження (навантажувальні тести, КТ-коронарографія).
6. Проведення диференційної діагностики болю в грудній клітці для виключення некоронарних причин.
7. Застосування сучасних алгоритмів діагностики стабільної ІХС, включаючи неінвазивні тести для виявлення ішемії міокарда.
8. Проведення стратифікації ризику серцево-судинних ускладнень для визначення індивідуальної тактики ведення пацієнта.
9. Підбір оптимальної медикаментозної терапії (ОМТ), включаючи антитромбоцитарні, гіполіпідемічні та антиангінальні/антиішемічні препарати.
10. Титрування доз основних груп препаратів (β-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів, нітрати) відповідно до клінічного профілю пацієнта.
11. Ведення пацієнтів з ІХС та коморбідною патологією (цукровий діабет 2 типу, артеріальна гіпертензія, ХХН).
12. Визначення показань до коронарної реваскуляризації (ЧКВ/АКШ) на основі клінічних та ангіографічних даних.
13. Тактика ведення пацієнтів після реваскуляризації, зокрема питання тривалості подвійної антитромбоцитарної терапії.
14. Визначати абсолютні та відносні показання та протипоказання до проведення коронарографії згідно з актуальними клінічними настановами.
15. Інтерпретувати ангіографічні дані: оцінювати ступінь стенозу, морфологію атеросклеротичних бляшок, тип ураження (A, B, C) та дистальний кровотік за шкалою TIMI.
16. Застосовувати шкалу SYNTAX для стратифікації ризику та обґрунтування вибору методу реваскуляризації міокарда.
17. Розпізнавати ангіографічні ознаки гострого коронарного синдрому, включно з оклюзією інфаркт-залежної артерії та тромботичними масами.
18. Формулювати клінічно значущий висновок за результатами коронарографії для визначення подальшої лікувальної тактики.
19. Розуміти основні етапи процедури, потенційні ризики та шляхи запобігання ускладненням.
20. Приймати обґрунтоване рішення щодо доцільності проведення перкутанного коронарного втручання (ПКВ) або аортокоронарного шунтування (АКШ) на основі ангіографічної картини.
21. Проводити комплексну передопераційну оцінку та стратифікацію кардіальних ризиків у пацієнтів з ІХС за сучасними шкалами (RCRI, MICA).
22. Обґрунтовувати вибір оптимального методу анестезії (загальна, регіонарна, комбінована) з урахуванням типу хірургічного втручання та коморбідності пацієнта.
23. Застосовувати принципи фармакологічної кардіопротекції, включаючи призначення та корекцію доз бета-блокаторів, статинів, антитромбоцитарних препаратів.
24. Здійснювати розширений інтраопераційний моніторинг гемодинаміки, включаючи інвазивний артеріальний тиск, ЦВТ та, за показаннями, трансезофагеальну ехокардіографію (ТЕЕ).
25. Розпізнавати та негайно корегувати епізоди інтраопераційної ішемії міокарда, використовуючи специфічні фармакологічні та інфузійні стратегії.
26. Забезпечувати адекватне післяопераційне знеболення та контроль гемодинамічних параметрів для профілактики кардіальних ускладнень.
27. Формувати тактику ведення пацієнтів із гострим коронарним синдромом у периопераційному періоді.
28. Стратифікація ризиків та визначення показань до кардіореабілітації.
29. Розробка індивідуалізованих програм фізичних тренувань для пацієнтів після гострого коронарного синдрому, реваскуляризації міокарда та при хронічній серцевій недостатності.
30. Оптимізація медикаментозної терапії на етапах реабілітації.
31. Застосування шкал для оцінки динаміки функціонального стану та якості життя пацієнта.
32. Впровадження методів психологічної корекції та модифікації способу життя.
33. Ведення пацієнтів з коморбідною патологією (цукровий діабет, ХХН).
34. Використання технологій телереабілітації для моніторингу та підтримки пацієнтів.
35. Проводити диференційну діагностику больового синдрому в грудній клітці за клінічними характеристиками.
36. Інтерпретувати динамічні зміни на ЕКГ (депресія/елевація сегмента ST, інверсія зубця Т) для верифікації діагнозу.
37. Застосовувати кількісне визначення кардіоспецифічних тропонінів у діагностичному алгоритмі.
38. Використовувати класифікацію стенокардії Канадського серцево-судинного товариства та класифікацію нестабільної стенокардії Браунвальда.
39. Здійснювати стратифікацію ризику несприятливих серцево-судинних подій за шкалами GRACE та TIMI.
40. Визначати показання до консервативної та інвазивної стратегії лікування (коронарна ангіографія, реваскуляризація міокарда).
41. Формулювати обґрунтований клінічний діагноз відповідно до сучасних класифікацій.
42. Призначати адекватну антитромботичну та антиангінальну терапію.
Заняття №1: Хронічний коронарний синдром в практиці сімейного лікаря. Первинний скринінг
Заняття №2: ІХС: практичні аспекти ведення і лікування пацієнтів з точки зору кардіолога
Заняття №3: Коронарографія як метод діагностики ІХС
Заняття №4: Менеджмент пацієнта з ІХС на рівні анестезіолога
Заняття №5: Кардіологічна реабілітація. Виклики. Досягнення. Майбутній шлях
Заняття №6: ІХС: де проходить межа між стабільною стенокардією напруги і нестабільною стенокардією?
